Історичний факультет МДУ   Вхід для зареєстрованих учасників





Найбільш обговорювані доповіді

[21.02.2011]
ПРЕВЕНТИВНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
[02.03.2011]
РЕГІОНАЛЬНИЙ ПАТРІОТИЗМ ДОНБАСУ НА ПРОТИВАГУ УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛІЗМУ (НА ОСНОВІ МАТЕРІАЛІВ ДОНЕЦЬКОЇ ПРЕСИ)
[26.02.2011]
МИРОТВОРЧІСТЬ В СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
[25.02.2011]
ГЕОПОЛІТИЧНЕ СУПЕРНИЦТВО ІРАНУ І США В БЛИЗЬКОСХІДНОМУ РЕГІОНІ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ІРАНСЬКОЇ ЯДЕРНОЇ ПРОГРАМИ
[05.03.2011]
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА СКЛАДОВА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ФРН
» Статті » Гендер в міжнародних відносинах

ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА «ПОЗИТИВНИХ ДІЙ» У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ КРАЇНИ: СВІТОВА ПРАКТИКА ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

УДК 323-055.1/.3(100)(045)

ГЕНДЕРНА ПОЛІТИКА «ПОЗИТИВНИХ ДІЙ» У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ КРАЇНИ: СВІТОВА ПРАКТИКА ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД

Вертеба Я. Р.,

студента ІІІ курсу спеціальності «Міжнародні відносини» Маріупольського державного університету

 

У сучасних міжнародних відносинах особливої уваги набуває проблема забезпечення принципів гендерної рівності та їх інтегрування в усі сфери суспільного і державного життя країн. На міжнародному рівні приймаються нормативно-правові документи, які розробляються на засадах забезпечення принципу рівності жінок і чоловіків, положення яких є обов’язковими для реалізації. Утвердження гендерної рівноваги є основою для демократичного суспільства та є важливою передумовою стійкого громадського розвитку. Гендерні перетворення відбуваються на світовому і національних рівнях, вони зумовлені глобалізаційними процесами, демократизацією і гуманізацією суспільного життя.

На сьогоднішній день існує велика кількість міжнародних договорів та документів, які сприяють утвердженню гендерної рівноваги, основоположним документами виступають Конвенція ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.), Пекінська декларація і Платформа дій (1995 р.), документах Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН з питань гендерної рівності (2000 р.), Декларація Тисячоліття (2000 р.) та ін.. Ці документи стали фундаментом у процесі утвердження принципу рівності жінок і чоловіків та основою формування єдиної глобальної гендерної політики.

Вироблення ефективної гендерної політики базується на врахуванні гендерних компонентів: культурного набору соціальних ролей чоловіків та жінок, певної системи цінностей та моделі взаємовідносин обох статей у суспільстві, які у свою чергу впливають на утвердження гендерного балансу, тому головним завдання такої політики стає усунення гендерних відмінностей та дискримінації за ознакою статі як в соціокультурному, так і на законодавчому рівнях. Найбільш дієвими інструментами в гендерній політиці вважається запровадження так званих «тимчасових спеціальних заходів» чи «позитивних дій», які носять тимчасовий характер, вони покликані сприяти досягненню гендерної рівності, компенсувати відмінності, нерівність або невигідне становище осіб певної статі у відповідних сферах громадського життя. Принцип запровадження позитивних дій спирається на міцну міжнародну-правову базу, яку складають основні стандарти в галузі прав людини, а також стандарти в галузі забезпечення принципу рівних прав та можливостей жінок та чоловіків. Основними засадами міжнародного та європейського права є:

-  заборона безпосередньої та опосередкованої дискримінації за ознакою статі;

-  заборона віктимізації, переслідувань та сексуальних домагань як дискримінаційних дій;

- запровадження особливих заходів (позитивних дій), які сприяють фактичному досягненню рівності між жінками та чоловіками на заборону прямої та непрямої дискримінації;

-  прийняття спеціальних законодавчих актів з питань гендерної рівності;

-  призначення компенсацій та санкцій за порушення права на недискримінацію;

-  запровадження відповідних інститутів захисту порушених прав – уповноважених з прав людини та інших органів, на яких покладається здійснення контролю за виконанням норм, що забороняють дискримінацію, та розгляд справ про порушені права дискримінованої особи;

- покладення тягаря (обов’язку) доведення у справах про дискримінацію на особу, яку звинувачують у дискримінаційних діях або ставленні [3, c. 7-18].

Впровадження принципів та механізмів забезпечення гендерної рівноваги в усіх країнах характеризуються  різними підходами, це залежить від рівня демократизації суспільства та їх ціннісних традицій, саме від цього залежить рівень ефективності запроваджуваних дій.

Так, досвід європейських країн вважається найрезультативнішим по запровадженню позитивних дій, які складаються з таких напрямків: досягненні рівної економічної незалежності жінок і чоловіків (скорочення в різності оплати праці, розвиток жіночого підприємництва, соціальний захист); заходи які б сприяли гармонійному поєднанню трудової, особистісної та сімейної сфер життя (мобільність робочих контрактів, збільшення кількості послуг з догляду за дітьми та престарілими); залучення чоловіків та жінок до рівної участі в процесі прийняття рішень (політична активність, в економічній та бізнесі, науці та сучасних технологіях); викорінення насилля; ліквідація гендерних стереотипів в усіх сферах суспільної взаємодії (в освіті, ринку праці, ЗМІ); пропаганда принципів гендерної рівності в країнах – не членах ЄС [1, c. 116].

Однак, особливої уваги заслуговують позитивні дії, які спрямованні на утвердження гендерної рівноваги у політичному житті країн. Забезпечення рівної політичної участі чоловіків та жінок здійснюється за принципом паритетної демократії, який реалізується за допомогою впровадження квотування – це тимчасові заходи, які використовуються для усунення фактичної нерівності в політичній сфері та можуть бути ліквідовані після досягнення гендерного паритету. Квотування не є обов’язковим для всіх держав але воно дозволяє на якийсь час встановити певний гендерний баланс, котрий дозволить репрезентувати інтереси всіх верств населення. Квотування може здійснюватись шляхом запровадження їх у політичних партіях через розподіл місць між чоловіками та жінками у списках самої партії та котами, які запроваджуються законодавчо, вона визначає відсоток місць які мають посісти жінки в парламенті. Квотування – це можливість подолання нерівноправного представництва у сфері публічної влади в достатньо короткі терміни, проте це питання є доволі дискусійним та звісно має як переваги так і недоліки. До негативних наслідків введення квот відносять можливий потаємний конфлікт між чоловіками та жінками, ставиться під питання кваліфікація кандидатів та жінки можуть почуватися неповноправними на обійнятих посадах. А перевагами квотування стає подолання нерівності не тільки у політичному житті, а й загалом встановлення гендерного балансу у суспільстві [3, c. 32-38].

Концепція гендерного балансу є невід’ємною складовою політики багатьох розвинутих країн, це важливий компонент без якого неможливо домогтись справжніх демократичних трансформацій у суспільно-політичному житті. Європейський Союз ставить великі вимоги до країн-членів та країн-кандидатів щодо утвердження принципів гендерної рівності, які базуються на вищезгаданих міжнародних деклараціях. Наша країна також обрала демократичний шлях розвитку та спрямовує свою державницьку за законодавчу діяльність на усунення гендерної дискримінації та створення рівних гендерних відносин в усіх сферах суспільного життя.

Україна неодноразово підтвердила, що поділяє гендерні принципи та напрямки діяльності з їх утвердження підписавши міжнародні договори та взявши на себе ряд зобов’язань, які є основоположними з утвердження рівності чоловіків та жінок, а також захисту прав людини.

Законодавством України передбачена концепція впровадження «позитивних дій», яка втілена у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», цей закон передбачає можливість введення тимчасових спеціальних заходів як на державному, так і не на державному рівнях (підприємствах, організацій, установ). Однак Закон не вказує, які конкретно позитивні дії повинні впроваджуватись, а лиши абстрактно передбачає  можливість їх впровадження і це є наслідком того, що в Україні позитивні дії фактично не використовуються. Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок рекомендував Україні розпочати активне використання позитивних дій в усіх сферах суспільного життя. Насамперед це стосується введення тимчасових квот, оскільки існує недостатня представленість жінок у вищих владних структурах та сферах суспільного життя по відношенню до кількісних демографічних показників, що спричиняє недостатнє врахування інтересів великої частини населення. Тому у виробленні наступної програми позитивних дій потрібно врахувати багато факторів, які посприяють їх результативному впровадженню, таких як:  розробка «позитивних дій» за міжнародними стандартами з чітким планом їх реалізації; вироблення чіткої стратегії з проведення інформаційно-освітньої компанії серед державних службовців та громадян; потрібен змістовний моніторинг всіх сфер суспільного життя де виявленні чи потенційно можуть виникнути дискримінаційні дій чи невигідне становище чоловіків та жінок [2].

Отже, гендерна політика повинна ґрунтуватися на принципах рівних обов’язків, прав та свобод,  а також враховувати інтереси та проблеми не тільки жінок, а й чоловіків, та відображати реальну ситуацію положення обох статей у суспільстві.

Таким чином, пріоритети гендерної політики України перекликаються з політикою Європейського Союзу та по досягненню гендерного балансу шляхом впровадження політики «позитивних дій», що звісно сприятиме інтеграції України у європейську спільноту.

Забезпечення принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в усіх сферах суспільно-політичного життя, шляхом впровадження ефективної гендерної політики позитивних дій призведе до розвитку демократичних та гуманістичних засад в країні та стане поштовхом до більш активної розбудови громадянського суспільства.

 

Список використаних джерел

1. Хавлін Т. В.: Ґендерна політика в рамках Європейського союзу та український вимір [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.uisr.org.ua/img/upload/files/uisr/2.2008/Pages%20from%20113-122.pdf. Назва з екрану.

2.  Теоретико-методологічний аналіз державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.krona.org.ua/uk/our-publications. — Назва з екрану.

3.  Христова Г. О., Кочемировська О. О. Позитивні дії в механізмі забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: міжнародний досвід та українські перспективи. — Харків : Райдер, 2010. — 200 с.

Категорія: Гендер в міжнародних відносинах | Дата: 02.03.2011
| Коментарі: 1
Всього коментарів: 1
1  
Для початку, хотів би відзначити, що взагалі проблема необхвдності забезпечення гендерної рівності або ліквідації гендерної дискрімінації є досить спеціфічним та протиречивим явищем, яке викликає велику кількість діскусій. Читаючи дану статтю так, чи інакше, незважаючи на особисті погляди щодо проблеми гендерної нерівності, проблеми забезпечення гендерної рівності, можу сказати одне, що чітке прописування необхідності забезпечення гендерної рівності, в зазначених в статті, джерелах ООН є свідченням актуальності даної проблеми в світовому масштабі, необхідності дотримання норм гендерної рівності усіма державами світу. Також хочу додати, що взагалі, згідно Уставу ООН важливим для кожного уряду будь-якої держави важливим є дотримання забезпечення усіх демократичних прав та фундаментальних свобод для усіх громодян незважаючи на вік, расу і у тому числі статтєву належність. Хочу також відмітити, що описані в статті заходи щодо забезпечення гендерної рівності є також необхідними для будь-якої держави, згідно відповідним міжнародно-правовим нормам. Тобто взагалі можна побачити, що проблема необхідності забезпечення гендерної рівності в усіх сферах політичного та соціально-економічного життя є досить чітко прописаною та задекларованою на міжнародному рівні.
Проте, не можна казати, що виконання задекларованих на міжнародному рівні заходів подолання гендерної дискрімінації проходить без проблем та суперечностей в усіх державах світу. Так, абсолютно згоден з тим, що забезпечення гендерної рівності в повному обсязі виконується в провідних державах ЄС, особливо в державах Північної Європи (Швеція, Фінляндія, Данія) і навіть в США, особливо в Ізраїлі (де жінки займають солідні посад на військові звання навіть в ЦАХАЛ). Також можна погодитися, що в певному ступеню проблема ліквідації гендерної нерівності діскутується в уряді нашої держави, хоча на мій особистий погляд, дана проблема не є принципово актуальною для достатньої маси українських жінок, деякі з которих в взагалі не мають уявлення про існування даної проблеми, не бачуть будь-яких принципових обмежень у власному соціальному положенні в сучасних умовах, що певним чином викликано наявністю більш суттєвих для них проблем соціально-економічного характеру. Проте давайте візьмемо до уваги неєвропейські держави, особливо держави Близького (Сирія, Йорданія), Середнього (Іран, Пакистан, Афганістан), деякі держави Південно-Східної Азії (Малайзія), де в силу культурних, релігійних, ментальних особливостей народів (на які вони мають не менш повне право, згідно Уставу ООН, оскільки фундементальними свободами є у тому числі свобода думки, релігії, вірувань) зовсім не розглядається проблема ліквідації гендерної нерівності, і де домінування чоловіків над жінками (особливо серед представників ісламу) сприймається самими жінками як необхідність або "благодать". Досить спеціфічним є також положення жінок і навіть чоловіків в будистських державах, де нерівність не тільки в гендерному відношенні, але й в кастовому, яка придбається людиною з народження (один з факторів відставання Індії від провідних держав світу, незважаючи на могутній людський та інтелектуальний потенціал). Тобто ми бачимо, що спостерігається протиречливість міжнародно-правових норм з приводу ліквідації гендерної нерівності з фундаментальними свободами, які дозволяють свободу думки, релігії, віруваннь, що мають пряме відношення до особливості життя, положення жінок та чоловіків в певних державах, де гендерна нерівність є традиційним та узгодженим явищем серед жінок та чоловіків.
Саме тому хотів би сказати, що міжнародно-правові норми у питаннях ліквідації гендерної ріваності повинні бути гнучкими, не суперечити фундаментальним свободам населення певних держав. Можу також сказати, що взагалі право на ліквідацію гендерної непрівності повинні вирішувати саме громодяни будь-якої держави на національному референдумі, як чоловіки так і жінки, для запобігання виникнення цівілізаційних, релігійних, культурних конфліктів.
P.S. Дякую за увагу та досить цікаву інформацію викладену в статті, яке дає пожливість проаналізувати зворотній бік політики ліквідації гендерної нерівності.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Istfak-MDU © 2008-2017