УДК 070.1:327.019.5(4-6ЄС)(045)

МЕТОДИ ВПЛИВУ ПРЕСИ НА ГРОМАДСЬКУ ДУМКУ У КОНТЕКСТІ БЕЗПЕКИ КРАЇН ЄС

Кіосєва А.С.,

студентка ОКР «Магістр» спеціальності "Міжнародні відносини” Маріупольського державного університету

В сучасних умовах світового розвитку дедалі більшу роль відіграють інститути громадянського суспільства. На думку експертів, Європа є одним з регіонів світу, де громадянське суспільство дійшло високого ступеню розвитку. Активний вплив громадянського суспільства Європи на  соціальні відносини пов'язаний з високим рівнем демократизації життя, підвищенням культурного  та освітнього рівня населення, процесами  глобалізації тощо. Саме збільшення ролі громадянського суспільства зумовлює необхідність формування громадської думки, адже вона є на сьогодні регулятором політики держави, а тому, в деякій мірі, і гарантом безпеки держави та союзу.

Громадська думка – це колективне судження  людей, у якому ставлення до подій і явищ  виявляється у формі схвалення, осуду або  вимоги. Громадська думка формується в процесі руху інформації в суспільстві, відображає людське буття, суспільну практику людей і виступає як регулятор діяльності [1].

При прийнятті політичних рішень законодавчі та виконавчі органи держави  змушені враховувати громадську думку, оскільки вона слугує джерелом важливої соціально-політичної інформації [2].

Громадська думка як політичний інститут бере участь у здійсненні влади. Шляхом впливу на управлінський апарат вона є важливим механізмом прийняття політичних рішень на всіх рівнях .

Оскільки громадська думка виступає знаряддям політики, то її формування є сферою боротьби за  владу. В цьому зв'язку складовою частиною політичного процесу можна вважати  боротьбу за громадську думку.

Найбільшу роль у формуванні й поширенні громадської думки відіграють засоби  масової інформації.

ЗМІ не просто інформують, повідомляють новини, але й пропагують певні ідеї, погляди, вчення, політичні програми та тим самим беруть участь у соціальному управлінні. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних соціальних установок, формування переконань ЗМІ підштовхують людину до певних вчинків, дій.

ЗМІ є інструментом, за допомогою якого відбувається безпосереднє формування ГД, та важелем участі в соціальному управлінні. Мас-медіа володіють маніпулятивно-управлінським потенціалом, змінюючи установки, моделі поведінки та сприйняття дійсності [4; 384].

В сучасній політології ЗМІ характеризують як "великий арбітр", "четверта гілка влади". Засоби масової інформації та політична система постійно взаємодіють між собою і функціонують як підсистеми єдиної соціальної системи, а тому і залежні одна від одної. В умовах інформаційного суспільства ЗМІ служать основним засобом, за допомогою якого політична система отримує вимоги і підтримку.

Владні функції ЗМІ працюють і в зворотному напрямку, здійснюючи тиск на глядачів і слухачів, які відчувають довіру до засобів масової інформації. Ця тенденція, поряд із забезпеченням широкої участі мас у політичному процесі, ховає у собі й небезпеки, пов’язані з намаганнями використовувати ЗМІ для маніпулювання суспільною свідомістю [2].

Одним з найпоширеніших та найпрестижніших засобів масової інформації є преса. Вона посідає важливе місце у формуванні громадської думки.

Нажаль, преса часто виступає в ролі представника інтересів влади чи бізнесу, при тому, що інтереси влади і громадян, бізнесу і громадян не обов'язково протистоять один одному. Але й не завжди збігаються.

Завдання преси в процесі переконання - створити міцне, стійке ставлення до даного явища. Завдяки своїй біологічній природі, людина піддається навіюванню, наслідувальності і заразливості.

Отже преса активно використовується для формування громадської думки, в деяких випадках – для маніпулювання нею.

Прихований вплив реалізується на різних нейрологічних рівнях свідомості: духовність, ідентичність, переконання, поведінка, оточення. Експериментальне дослідження прихованого впливу свідчать про те, що журналістський текст має характеристики щодо зміни емоцій, установок, асоціацій аудиторії.

До методів прихованого впливу на громадську думку належать: нейролінгвістичне програмування; методи асоціацій та стереотипів; інформаційні війни; замовчування чи недомовки та ін. За допомогою цих методів здійснюється маніпулювання свідомістю. До методів явного впливу відносимо пропаганду, використання національної ідеї, соціологічні дослідження та ін [1].

Специфіка діяльності засобів маніпулювання полягає в тому, що в повідомленнях, що передаються пресою, розкривається світ, за допомогою якого культивуються певні зразки, еталони поведінки, норми моралі, художні смаки, які орієнтують особистість.

Для газети, наприклад, важливий акцент на загальну панораму світових подій з виділенням з неї локальних подій, особливо значущих для даної країни, даного регіону або даної групи читачів.

Для газетної продукції властивим є поєднання складніших інформаційних (інтерв’ю, репортаж) та аналітичних (кореспонденція, коментар) жанрів. Тижневі періодичні видання надають перевагу аналітичним жанрам (коментар, огляд, стаття, кореспонденція).

Використовуються емоційно-забарвлені елементи для прихованого та явного впливу на аудиторію. Тонально забарвлені матеріали сприймаються краще, ніж офіційна інформація. Причому факти, обрамлені негативом, більшою мірою викликають бажання до дій. Сприйняття відомостей припиняється, або навіть повністю обмежується після прочитання яскравої, емоційно забарвленої статті.

Маніпулювання інформацією здійснюється, перш за все, тим, що вибираючи для публікації певного роду факти і події та ігноруючи інші (зокрема, в силу того, що вони не можуть привернути увагу широкої аудиторії) преса фактично не відображає реальність, а її конструює, змушуючи повірити в те, що саме є важливим, значущим, а що, як би, не існує, формуючи таким чином певну картину світу і мобілізуючи соціальні групи на підтримку тих чи інших ідей, подій.

Одним з методів формування громадської думки пресою є навіювання. Навіюванням вважають вплив на особистість, що призводить до появи у людини мимо його волі і свідомості певних почуттів і / або спонукає людину до здійснення певних дій.

В багатьох ситуація сьогодні використовується дезінформація. По-перше, дезінформація подається, як правило, з різних джерел і западає в підсвідомість людини, а по-друге, дезінформація використовується в момент прийняття якогось важливого рішення, і коли буде відома правда - мета дезінформації вже буде досягнута. Таким чином, цей метод досить ефективний. Але метод дезінформації є відверто "грубим" і нечасто використовується в сучасних ЗМІ. Можна сказати, що найбільш стійкою є інформація раціонально осмислена й емоційно засвоєна людиною [3; 201].

Ще один метод - метод семантичного маніпулювання. Передбачає ретельний відбір і спеціальну компоновку понять, що викликають або позитивні, або негативні асоціації, що дозволяє впливати на сприйняття інформації. Оскільки метод заснований на певних асоціаціях, він дозволяє легко вплинути на людину в силу його звичок і переконань.

Коли приховати інформацію неможливо, часто використовується метод відволікання. Суспільство не терпить інформаційного вакууму, тому щоб відвернути аудиторію від однієї інформації, необхідно перемкнути її увагу на іншу, подану в максимально сенсаційному вигляді. Мета нової інформації - створити відволікаючу альтернативу і знизити актуальність попередньої інформації.

Механізм створення "образу ворога" нерідко використовується для створення негативної громадської реакції, в основі механізму закладена ідея дегуманізації - ворог представляється несхожим на вас: він іншої національності, виду, розумових здібностей, крім того, він агресивний. Малюються тільки негативні риси, відомості про позитивний втаюється.

Вплив преси на свідомість людей нерідко досягається за допомогою стереотипів, міфотворчості і іміджів. Стереотипи ефективно керують всім процесом сприйняття інформації.

Процес сприйняття - це всього-на-всього механічна підгонка ще невідомого явища під стійку загальну формулу (стереотип). Тому преса стандартизує повідомлення, тобто особливим чином "підводить" інформацію під стереотип, загальну думку [1].

Отже, в сучасному світі преса різними методами формує громадську думку. Це ж стосується і Європи, де преса займає важливе місце серед ЗМІ. Розвиненість громадянського суспільства в Європі диктує необхідність у формуванні громадської думки з того чи іншого приводу, адже більшість суспільно-політичних або економічних процесів може мати місце лише при підтримці суспільства. Тобто, через високий рівень розвитку інститутів громадянського суспільства, останнє є не лише об’єктом, але й впливовим суб’єктом політичного процесу, включаючи міжнародний його вимір. 

Потрібно наголосити, що органи влади країн ЄС певним чином зобов’язані обговорювати найважливіші питання суспільно-політичного життя з громадськістю, адже стабільність і ефективність роботи влади напряму залежить від підтримки суспільства, схвалення його кроків і дій. Тому і взагалі європейська безпека в деякій мірі залежить від того, яка думка з приводу тієї чи іншої події буде мати місто у європейському суспільстві. І в цьому випадку ми можемо спостерігати дуальність ролі преси у суспільстві, зокрема європейському. З одного боку, європейська преса формує громадську думку (комунікація «держава-суспільство»), а з іншого – може слугувати осередком його вияву (комунікація «суспільство-держава» або зворотній зв'язок). У випадку з європейською пресою різні погляди, опубліковані у газетах різних країн ЄС з приводу якоїсь проблеми можуть, наприклад, послугувати індикатором загальноєвропейських проблем.

Саме відмінність підходів до формування політики Європейського союзу становить загрозу безпеці даних країн, адже її коріння, на нашу думку, може полягати у неправильно сформованій загальноєвропейській громадській думці. Держави ЄС наголошують на необхідності спільної політики, але на цей час переслідують здебільшого національні інтереси, ставлячи під загрозу інтереси Євросоюзу загалом.

Список використаних джерел

1.      Городенко Л. М. Засоби масової комунікації у контексті громадської думки: формування, функціонування, жанрові прийоми [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://disser.com.ua/content/242464.html.

2.      Комаровский В. С. Средства массовой информации в системе общественных и властных отношений [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.kursach.com/biblio/0005001/0400.html.

3.      Почепцов Г. Информация и дезинформация / Г. Почепцов.  — К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. — 256 с.

4.      Почепцов Г. Медиа: теория массовых коммуникаций / Г. Почепцов. — К.: Альтерпрес, 2008. – 403 с.