Історичний факультет МДУ   Вхід для зареєстрованих учасників





Найбільш обговорювані доповіді

[21.02.2011]
ПРЕВЕНТИВНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
[02.03.2011]
РЕГІОНАЛЬНИЙ ПАТРІОТИЗМ ДОНБАСУ НА ПРОТИВАГУ УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛІЗМУ (НА ОСНОВІ МАТЕРІАЛІВ ДОНЕЦЬКОЇ ПРЕСИ)
[26.02.2011]
МИРОТВОРЧІСТЬ В СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
[25.02.2011]
ГЕОПОЛІТИЧНЕ СУПЕРНИЦТВО ІРАНУ І США В БЛИЗЬКОСХІДНОМУ РЕГІОНІ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ІРАНСЬКОЇ ЯДЕРНОЇ ПРОГРАМИ
[05.03.2011]
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА СКЛАДОВА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ФРН
» Статті » Процеси регіоналізації та глобалізації як домінанта світового розвитку

МИРОТВОРЧІСТЬ В СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ

УДК 327.7(1-622)(043)

МИРОТВОРЧІСТЬ В СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ

Лисак В. Ф.,

кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Маріупольського державного університету

 

Сучасні міжнародні відносини як і все людство в цілому відчувають суттєві зміни, які перш за все пов’язані з глобалізаційними процесами. Вони пронизують життя всієї людської спільноти і зокрема впливають на кожну окрему людину. Виходячи з того, що держави в сучасних умовах взаємопов’язані і будь-яка проблема (соціальна, політична, релігійна, екологічна), що виникла в окремій країні може вплинути на сусідні і навіть на дуже віддалені країни і регіони, сьогодні постало перед людством серйозне завдання - створення механізму подолання та попередження криз та кризових явищ, які можуть призвести до катастроф.

Одним з механізмів попередження та подолання криз вважають миротворчі операції або миротворчість. Поняття миротворчість доволі нове. Його можна трактувати як творення миру. Для сучасних міжнародних відносин миротворчість знаменує собою операції з підтримання миру та безпеки. Щоправда сам термін та перші миротворчі операції були пов’язані з діяльністю Генерального секретаря ООН Дага Хаммаршельда, який обіймав цю посаду два терміни – з 10 квітня 1953 р. до 18 вересня 1961 року (загинув в авіакатастрофі на території Африки під час проведення миротворчої місії). Під час опису Перших надзвичайних сил ООН у 1956 р., які спрямовувалися на Синайський півострів і було вперше застосовано термін миротворчість.

Сьогодні під терміном миротворчість розуміють операції з підтримання миру та безпеки, які наприкінці ХХ століття здобули певної активізації і є одною з форм співробітництва країн світу і міжнародних організацій в питаннях миру та безпеки. З огляду на те, що проведення миротворчих місій проходить в тісному співробітництві країн світу, саму миротворчість можна вважати одним з інструментів творення нової системи міжнародних відносин як і нової архітектури безпеки.

Необхідність проведення міжнародних миротворчих операцій (місій), здійснюваних на основі положень Статуту ООН при суворому дотриманні норм міжнародного права, стала очевидною вже незабаром після створення ООН. Згідно VІ та VІІ розділів Статуту ООН, Рада Безпеки несе основну відповідальність за збереження міжнародного миру та безпеки. Існування такого органу, як РБ ООН надає можливість блокувати намагання окремих держав нарощувати військові потужності, розвивати свої агресивні наміри шляхом безкарного захоплення території сусідніх держав та ведення широкомасштабних війн на планеті.

Коли внутрішньодержавний конфлікт починає процес дестабілізації безпеки в цілому регіоні, настає час для дій регіональної організації зі збереження миру та стабільності згідно Статті 52 Статуту ООН [2].

Залежно від рівня залучення країн до участі у миротворчих операціях, ролі і місця Ради Безпеки ООН щодо керівництва миротворчими підрозділами, миротворчі операції можна поділити на чотири види. Це так звані «класичні миротворчі операції» та операції сил швидкого розгортання, які проводяться під керівництвом безпосередньо ООН із залученням багатьох країн, які спроможні за порівняно короткий термін виділити в розпорядження ООН необхідний військовий контингент і потрібні матеріальні ресурси. Для сучасних міжнародних миротворчих операцій характерні також операції, що проводяться під егідою ООН при головній ролі однієї країни із залученням інших. Прикладом є операція, яка проводилася Італією в Албанії. І останній тип це операції, що проводяться за рішенням ООН відповідними регіональними організаціями. Прикладом можуть бути миротворчі операції в колишній СФРЮ за участю НАТО, операції ЕКОВАС в Африці.

Не зважаючи на деякі розбіжності у визначенні миротворчих операцій, всі вони мають багато спільного та відображають специфіку різноманітних типів миротворчої діяльності. Деякі з них можливо віднести до загальновизнаних.

Операції з підтримання миру проводяться на підставі глави VI Статуту ООН з метою забезпечення виконання мирної угоди та спостереження за її виконанням [6]. Вони покликані сприяти локалізації конфліктів, врегулюванню і ліквідації їх наслідків. Операції з сприяння миру здійснюються також відповідно до вимог положень глави VI Статуту ООН. Вирішення конфліктів здійснюється шляхом мирного урегулювання спорів. Метою цих операцій є остаточне врегулювання конфлікту. Слід зазначити, що іноді ці два останні типи операцій відносять до «класичної миротворчості», тобто до операцій, які проведені в суворій відповідності зі Статутом ООН, який передбачає наступні методи розв’язання конфліктів під час виконання цих операцій: переговори, обстеження, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд.

Операції з встановлення миру (примушення до миру) проводяться на підставі глави VII Статуту ООН, частіше всього задля припинення конфліктів, що відбуваються переважно у вигляді громадянських або міжетнічних війн [6]. Такі дії можуть бути проведені за рішенням Ради Безпеки ООН щодо використання військової сили з метою примушення конфліктуючих сторін до згоди з міжнародними санкціями та резолюціями. Операції з встановлення миру здійснюють, коли конфлікт створює реальну загрозу глобальній чи регіональній безпеці. У цьому випадку Рада Безпеки ООН передбачає наступні заходи для вирішення проблеми: розрив економічних відносин; розрив дипломатичних відносин; загроза застосування військової сили; дії із застосуванням військової сили.

Операції з відбудови миру включають заходи, спрямовані на відновлення життєдіяльності найважливіших елементів інфраструктури та цивільних інститутів країни у постконфліктний період із використанням як військових, так і невійськових засобів. Головна мета цих операцій – запобігання повторення конфлікту.

Порівняно новою формою миротворчих операцій є електоральні операції, які можуть бути як самостійними операціями, так і складовою більш масштабних операцій з постконфліктного врегулювання. Демократичні вибори – один з ефективних засобів запобігання та врегулювання конфліктів, оскільки демократично обрані уряди, як правило, не воюють один проти одного. Саме розуміння цього взаємозв'язку та зростання демократизації в глобальному масштабі, особливо в Латинській і Південній Америці, Східній Європі, спонукали Секретаріат ООН за останні роки значно підвищити ступінь своєї участі в електоральних операціях [4].

У деяких джерелах до міжнародних миротворчих операцій віднесені гуманітарні. Ці операції по суті не намагаються досягти розв’язання конфлікту як такого, вони націлені на порятунок життя людей [4].

Як показує практика міжнародні миротворчі операції – це завжди комплекс дій та заходів. Колективні сили з підтримки миру формуються на коаліційній основі за участю тих держав, які погодилися брати участь в миротворчих місіях. При цьому кожна із держав, сама визначає форму своєї участі та кількість поданого контингенту, згідно зі своїм національним законодавством.

Перша місія Організації Об’єднаних Націй започаткована у 1948 р. і відтоді було проведено 63 операції з підтримання миру. Деякі з миротворчих операцій тривають до тепер: з січня 1949 р. присутня група військових спостерігачів у Індії та Пакистані, військові сили ООН з підтримки миру присутні з березня 1964 р. і до тепер на Кіпрі, з березня 1974 р. сили ООН за спостереженням за роз’єднанням присутні в ізраїльсько-сірійському регіоні, з березня 1978 р. тимчасові сили ООН присутні в Лівані, з квітня 1991 р. розпочалася місія ООН з проведення референдуму на території Західної Сахари, з червня 1999 р. діє місія ООН з питань тимчасової адміністрації у Косово, з вересня 2003 р. місія ООН в Ліберії, з квітня 2004 р. триває місія у Кот-д’Івуарі, з червня 2004 р. місія ООН із стабілізації діє на Гаіті, з березня 2005 р. в Судані, з серпня 2006 р. інтегрована місія ООН присутня у Тіморі-Лешті, з липня 2007 р. змішана операція Африканського Союзу – Організації Об’єднаних Націй діє у Дарфурі, з липня 2010 р. місія ООН з стабілізації на території Конго. Таким чином на сьогоднішній день миротворчі місії ООН присутні у 13 країнах і регіонах світу [7].

Крім того міжнародні миротворчі операції проходять під егідою таких міжнародних організацій як НАТО та ОБСЄ. Місії ОБСЄ працюють в Албанії, Республіці Боснія і Герцеговина, Грузії, Естонії, Латвії, Македонії, Молдові, Нагірному Карабасі, Таджикистані, Хорватії, СРЮ (Косово). Загалом постійні місії ОБСЄ на місцях були задіяні у 25 різних операціях [3]. На підтримку діяльності ООН в питаннях миру та безпеки активно діє у зонах конфлікту Північноатлантичний Альянс. Прикладом є участь НАТО у Боснії, Герцеговині, Косово, Македонії, Дарфурі, Іраку. Міжнародні сили сприяння безпеці діють в Афганістані.

Можна говорити про те, що сучасні миротворчі операції свідчать про подальшу зміну системи міжнародних відносин. Це можна бачити на прикладі діяльності країн-членів НАТО. Протягом останніх десятиліть ХХ століття відбулася трансформація Альянсу, початок чого покладено включенням до нього країн Східної Європи. Останні миротворчі операції і участь у них НАТО доводять, що Альянс сьогодні діє за межами традиційної зони відповідальності і врешті у 2010 р. була прийнята чергова Стратегічна концепція, в якій НАТО змінює акцент з Європи на виклики безпеці Альянсу, які йдуть із глобалізованого світу. Основним пріоритетом НАТО є стабілізація ситуації в Афганістані, а також розвиток цієї країни демократичним шляхом. Другим пріоритетом є Росія, якій вперше в Стратегічній концепції НАТО приділяється така величезна увага [5]. Експерти стверджують, що сьогодні Північноатлантичний Альянс претендує на глобальну роль в питаннях колективної безпеки.

З огляду на колосальну кількість конфліктних ситуацій і затяжний процес регулювання можна говорити про те, що міжнародна спільнота до тепер не виробила дієвих механізмів вирішення проблем. Миротворчість все більше набуває популярності і перетворюється на один з актуальних видів міжнародної діяльності у світі. Однак попри всі здобутки після перегляду конфліктів у багатьох виникає думка, що проблем в подоланні наслідків цих конфліктів стало ще більше ніж їх було до міжнародного втручання.

Досить згадати ситуацію у Косово. Не можна не враховувати, що в ході бомбардувань вбито понад 2000 осіб, понад 6000 осіб тяжко поранені. Багато з них стали інвалідами. 92 відсотки вбитих складають цивільне населення – жінки, старі, діти. Близько 300 тисяч дітей перенесли серйозні психічні травми і потребували тривалого лікування. Не виключна загибель дітей від підриву на касетних бомбах, розкиданих на території всієї країни, від радіоактивного ураження. Ракетно-бомбові удари практично повністю зруйнували більшість господарських об’єктів країни. В цілому, країні було завдано шкоди у 19 разів більше, ніж вона отримала за роки Другої світової війни [8].

Таким чином ефективних стандартних рецептів врегулювання збройних конфліктів міжнародна спільнота не виробило й дотепер. На думку експертів причина цього криється у   невирішеному протиріччі між основними принципами міжнародного права – правом націй на самовизначення та правом окремих держав на суверенітет і територіальну недоторканість [1]. Все це доводить суперечливе значення миротворчих операцій в сучасних міжнародних відносинах оскільки з одного боку вони сприяють створенню безпечнішого світу, а з іншого провокують подальші проблеми і конфлікти.

 

Список використаних джерел

1.            Гогош О. Проблематика сучасної миротворчості [Електронний ресурс] / О. Гогош. — Режим доступу : http://natoua.org/index.php. — Назва з екрану.

2.            Голопатюк Л. С. Миротворча діяльність Збройних Сил України у сучасній системі міжнародної безпеки [Електронний ресурс] / Л. С. Голопатюк. — Режим доступу : http://www.se2.dcaf.ch/serviceengine/Files/DCAF/26007/.../bm_ukrndefence.pdf. — Режим доступу.

3.            Каляєв А. Збройні сили України у миротворчих операціях ООН і ОБСЄ [Електронний ресурс] / А. Каляєв. — Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nznuoa/ist/2009.../32_Kaljajev.pdf. Назва з екрану.

4.            Лук’янов А. Сучасна миротворчість: військові операції невоєнного типу [Електронний ресурс] / А. Лук’янов. — Режим доступу : http://www.mil.gov.ua/index.php?part=massmedia&sub=read&id=12103. — Назва з екрану.

5.            Перепелиця Г. Втрачати парасольку НАТО ніхто не хоче [Електронний ресурс] / Г. Перепелиця. — Режим доступу : http://eu.prostir.ua/library/243527.html. — Назва з екрану.

6.            Устав Организации Объединенных Наций [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://www.un.org/ru/documents/charter. — Название с экрана.

7.            Хронология операций ООН по поддержанию мира // http://www.un.org/russian/peace/pko/chronol.htm.

8.            Юрковский Анатолий. Правда о НАТО //  http://www.otechestvo.org.ua/main/20061/605.htm.

Категорія: Процеси регіоналізації та глобалізації як домінанта світового розвитку | Дата: 26.02.2011
| Коментарі: 2
Всього коментарів: 2
2  
Вопрос к автору: Как соотносятся заявленные цели миротворческих операций и вторжение на территорию суверенного государства, во во время внутренней нестабильности, для защиты своих экономических интересов?

1  
Дякую Вам за цікаву інформацію. Читаючи Вашу статтю стає зрозумілим, що миротворчість є певною системою, яка складається з конкретних миротворчих операцій, які застосовуються згідно рівню конфліктів або загроз міжнародному миру. Також хотів би висловити власну думку щодо превентивної дипломатії як інструменту миротворчості, поняття якої також вперше ввів генсек ООН. Д. Хамершельд, який вважав, що превентивною дипломатією є дії спрямовані на недопущення переносу локальних конфліктів в глобальне протистояння двох військово-політичних блоків, завдяки проведенню, визначених в Вашій статті, «операцій підтримання миру» під егідою ООН в конфліктогенних зонах третіх держав для спостерігання, припинення вогню, початку переговорів між супротивниками. Також генсек Б. Бутрос-Галі в нових умовах постбіполярності розробив сучасне визначення "превентивної дипломатії" - дії спрямовані на попередження виникнення суперечок між сторонами, недопущення переростання існуючих суперечок між ними в конфлікти та обмеження обсягів конфлікту після їх виникнення. Його ідеї розвинув наступний генсек ООН К. Аннан, який доповнив дані ідеї застосуванням превентивної дипломатії в нових сферах для ліквідації економічної, соціальної нестабільності в різних державах, для ліквідації конфліктів в латентній фазі, додав до елементів превентивної дипломатії ядерне роззброєння, гуманітарну допомогу. Саме на основі вище згаданих генсеків ООН було сформовано концепцію превентивної дипломатії ООН. Взагалі ООН має приоритет в розробці концепції превентивної дипломатії, яка надала поштовх до розробки нових концептуальних підходів до превентивної дипломатії в рамках інших міжнародних організацій, а також в дослідженнях політологів та аналітиків різних держав світу. Саме тому на мій погляд превентивну дипломатію можна вважати інструментом миротворчої діяльності.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Istfak-MDU © 2008-2017