УДК
327(73+510)(045)
ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ
АМЕРИКАНО-КИТАЙСЬКИХ ВІДНОСИН У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Телиця А.А., студентка ІІ курсу спеціальності
«Міжнародні відносини» Маріупольського державного університету
США та Китай сьогодні є країнами, що грають дуже важливу роль як у розвитку
світової економіки, так і у світовій політиці. Характер взаємовідносин цих двох
держав у більшості визначає тенденції розвитку сучасної системи міжнародних
відносин, є дуже важливим фактором міжнародної безпеки. Обидві держави у ХХІ
столітті претендують на роль світового порядку.
Історія становлення та розвитку відносин між США та КНР є достатньо
складною та драматичною. Проведений нами аналіз дозволяє виокремити у розвитку
відносин між країнами ряд етапів, а саме чотири етапи. Перший етап тривав з
1949 р. до 1972 р., другий з 1972 до 1989 р., третій етап розпочався у 1989 р.
і тривав до 2001 р., а з 2001 року розпочався четвертий етап у розвитку
двосторонніх відносин, який триває до сьогодні.
Отже, перший етап розпочався у 1949 р. Це був період, коли країни не мали
навіть дипломатичних відносин, в силу того, що США визнавали Республіку
Тайвань. Його можна назвати періодом воєнної конфронтації. Після проголошення
1.09.1949 р. Китайської Народної Республіки, США ще більш посилило позицію США
до розповсюдження комунізму в Азії. Сполучені Штати намагаються збільшити свій
вплив у Далекосхідному регіоні, зокрема
військовий. Головними питаннями у американо-китайських відносинах в цей час стоїть
визнання США КНР та питання Тайваню. Лише в 1972 р., через 23 роки після
переходу до ідеологічної та воєнної конфронтації, намічається потепління відносин.
Після візиту Президента США Р.Ніксона до Пекіну, у 1972 р. було підписане
Шанхайське комюніке, в якому були узгоджені принципи відносин між
державами[1].
Шанхайське комюніке розпочало новий етап у
відносинах між країнами, а саме етап становлення та розбудови конструктивних
відносин між країнами.
У 1978 р. було підписано Комюніке про встановлення
дипломатичних відносин [2], а 1 січня 1979 р. американо-китайські відносини
були офіційно нормалізовані. Так як проблема Тайваню гостро стояла перед
країнами та потребувала розв’язання, у 1982 р. країни уклали Комюніке про поетапне
вирішення питання продажу зброї США Тайваню, в якому був окреслений ряд питань
з даної проблеми. Цей період є дуже важливим, тому що саме три вищезазначених
комюніке заклали потужну правову базу для вирішення проблем, які існують і
сьогодні. У 80-ті роки активізуються контакти КНР з США не тільки у політичній,
а й у економічній, науково-технічній, культурній сферах. Міцний імпульс
співпраці з США надала політика реформ та відкритості у КНР.
Цей етап відносин тривав до липня 1989 р., коли США
майже не розірвали дипломатичні відносини з КНР через придушення
демонстрантів китайською владою. Питання
прав людини, на якому США не робило акцент до цього, тому що бачила у Китаї
важливого стратегічного партнера, вийшло на перший план. США застосували
економічні санкції проти КНР, припинили візити на високих рівнях, тощо. З цього
часу, аж до 2001 року, відносини між країнами були достатньо напруженими та
нестабільними. Час від часу виникали проблемні питання, які заважали нормальному розвитку відносин. Вирішивши питання
з прав людини під час зустрічі голови КНР
Цзян Цзэминь и президента США Б. Клинтон на самміті ООН 1993 р., країни відновили
міжурядові візити на вищих рівнях, коли у 1995 р. у їх відносинах знову
з’явилося напруження [3].
Незважаючи на заперечення уряду КНР, американська адміністрація погодилася
на поїздку президента Республіки Тайвань Лі Денхуея в США, що заморозило
відносини двох країн на самій нижчій точці протягом 16 років після встановлення
дипломатичних відносин між ними. Відносини між державами отримали ще більш напружений
характер під час бомбардування НАТО посольства Китаю в Белграді в травні 1999
року. Проте вже до кінця 1999 р. відносини стали поступово поліпшуватися, коли
у квітні 2001 року відбувся так званий інцидент з островом Хайнань, коли
винищувач КНР J-8 винищувач зіткнувся з розвідувальним літаком США EP-3.
Було широко поширена думка, що до зіткнення ЕР-3 виконував шпигунську місію
щодо китайських збройних сил.
Лише після подій 9 вересня 2001 року, країни дійшли висновку, що їм
потрібно кооперувати свої сили задля збереження миру у світі. Саме в цей час
розпочинається новий етап у двосторонніх відносинах, котрий існує до сьогодні. Цьому
етапові характерні динамічний та доволі
конструктивний розвиток стратегічних, економічних, військових,
науково-технічних відносин між державами, набирання Китаєм все більших позицій
у світі, та суперництво країн у багатьох сферах економіки. Безперечно, у цей
період американо-китайські відносини досягають свого максимуму на сьогоднішній
день.
Отже, після подій 11.09.2001 р. Китайська Народна Республіка запропонувала
сильну підтримку у війні з тероризмом. Незабаром після 11 вересня, США і КНР почали
контртерористичний діалог, що призвело до тісної співпраці не лише
міждержавних, алей на регіональних рівнях.[4].
У даний період динамічно розвиваються економічні відносини. Започаткований
у 2006 р. економічний діалог разом із стратегічним діалогом, започаткованим у
2005 р., призвів до справжнього прориву в американсько-китайських відносинах. Ці
діалоги переросли у новий Стратегічний та Економічний Діалог, започаткований
Б.Обамою у 2009 р. задля підняття відносин на більш високий рівень.
Слід зазначити, що у 2005 році КНР стала другим за обсягом торговим партнером США
та утримує цю позицію до сьогодні. На сьогодні, Китай є найбільшим кредитором
США, що дає змогу китайському уряду надавати власні умови.
Саме у цей час урядом США був сформульований новий підхід до
американо-китайських відносин, так зване «стратегічне завірення», суть якого
полягає у тому, що США не будуть заважати китайському сходженню до влади, якщо
він, в свою чергу, погодиться на «мирне співіснування». США пішли на поступки
КНР, щоб заручитися їх підтримкою у північно корейському та іранському
питаннях. Проте, ці сподівання так і не здійснилися, тому Б. Обома пообіцяв
прийняти у себе Далай-Ламу, що знову вивело проблему Тибету передній план [5]. Проте ні проблема Тибету, ні знов проявлена на
початку 2010 року проблема Тайваню, не змогли дестабілізувати відносини між
Китаєм та США .
Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, ми можемо виділити ряд етапів у
розвитку американо-китайских відносин. На сьогодні невирішеними між державами
залишаються три основні проблеми: проблема Тайваню, проблема Тибету та проблема
прав людини. Але усі вони не можуть завадити розвитку відносин між США та КНР,
тому що обидві країни є безпосередньо першими стратегічними партнерами одна
одної.
Список використаних джерел
1. Shanghai
Communiquéе [Electronic
resource]. — Mode of access : http://www.taiwandocuments.org/communique01.htm. — Screen name.
2. Joint
Communiqué on the Establishment of Diplomatic Relations [Electronic resource]. — Mode of access : http://www.taiwandocuments.org/communique02.htm. — Screen name.
3. Лукин В.П. Место
Китая в глобальной политике США / В.П. Лукин, Б.Н. Занегин, А.А. Нагорный и др.
— М. : Наука, 1997. — 230 с.
4. Бжезинский З. Великая Шахматная Доска: Господство
Америки и её стратегические императивы / З. Бжезинский. — М. : Международные
отношения, 2002. — 353 с.
5. The
US-China Dialogue of the Deaf [Electronic resource]. — Mode of access : http://www.project-syndicate.org/commentary/soros65/English. — Screen name.
|