Історичний факультет МДУ   Вхід для зареєстрованих учасників





Найбільш обговорювані доповіді

[21.02.2011]
ПРЕВЕНТИВНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
[02.03.2011]
РЕГІОНАЛЬНИЙ ПАТРІОТИЗМ ДОНБАСУ НА ПРОТИВАГУ УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛІЗМУ (НА ОСНОВІ МАТЕРІАЛІВ ДОНЕЦЬКОЇ ПРЕСИ)
[26.02.2011]
МИРОТВОРЧІСТЬ В СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
[25.02.2011]
ГЕОПОЛІТИЧНЕ СУПЕРНИЦТВО ІРАНУ І США В БЛИЗЬКОСХІДНОМУ РЕГІОНІ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ІРАНСЬКОЇ ЯДЕРНОЇ ПРОГРАМИ
[05.03.2011]
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА СКЛАДОВА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ФРН
» Статті » Зовнішня політика держав світу в умовах глобалізації

ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ АМЕРИКАНО-КИТАЙСЬКИХ ВІДНОСИН У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

УДК 327(73+510)(045)

ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ АМЕРИКАНО-КИТАЙСЬКИХ ВІДНОСИН У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

 Телиця А.А.,

студентка ІІ курсу спеціальності «Міжнародні відносини» Маріупольського державного університету

 

США та Китай сьогодні є країнами, що грають дуже важливу роль як у розвитку світової економіки, так і у світовій політиці. Характер взаємовідносин цих двох держав у більшості визначає тенденції розвитку сучасної системи міжнародних відносин, є дуже важливим фактором міжнародної безпеки. Обидві держави у ХХІ столітті претендують на роль світового порядку.

Історія становлення та розвитку відносин між США та КНР є достатньо складною та драматичною. Проведений нами аналіз дозволяє виокремити у розвитку відносин між країнами ряд етапів, а саме чотири етапи. Перший етап тривав з 1949 р. до 1972 р., другий з 1972 до 1989 р., третій етап розпочався у 1989 р. і тривав до 2001 р., а з 2001 року розпочався четвертий етап у розвитку двосторонніх відносин, який триває до сьогодні.

Отже, перший етап розпочався у 1949 р. Це був період, коли країни не мали навіть дипломатичних відносин, в силу того, що США визнавали Республіку Тайвань. Його можна назвати періодом воєнної конфронтації. Після проголошення 1.09.1949 р. Китайської Народної Республіки, США ще більш посилило позицію США до розповсюдження комунізму в Азії. Сполучені Штати намагаються збільшити свій вплив у Далекосхідному  регіоні, зокрема військовий. Головними питаннями у американо-китайських відносинах в цей час стоїть визнання США КНР та питання Тайваню. Лише в 1972 р., через 23 роки після переходу до ідеологічної та воєнної конфронтації, намічається потепління відносин. Після візиту Президента США Р.Ніксона до Пекіну, у 1972 р. було підписане Шанхайське комюніке, в якому були узгоджені принципи відносин між державами[1].

Шанхайське комюніке розпочало новий етап у відносинах між країнами, а саме етап становлення та розбудови конструктивних відносин між країнами.

У 1978 р. було підписано Комюніке про встановлення дипломатичних відносин [2], а 1 січня 1979 р. американо-китайські відносини були офіційно нормалізовані. Так як проблема Тайваню гостро стояла перед країнами та потребувала розв’язання, у 1982 р. країни уклали Комюніке про поетапне вирішення питання продажу зброї США Тайваню, в якому був окреслений ряд питань з даної проблеми. Цей період є дуже важливим, тому що саме три вищезазначених комюніке заклали потужну правову базу для вирішення проблем, які існують і сьогодні. У 80-ті роки активізуються контакти КНР з США не тільки у політичній, а й у економічній, науково-технічній, культурній сферах. Міцний імпульс співпраці з США надала політика реформ та відкритості у КНР.

Цей етап відносин тривав до липня 1989 р., коли США майже не розірвали дипломатичні відносини з КНР через придушення демонстрантів  китайською владою. Питання прав людини, на якому США не робило акцент до цього, тому що бачила у Китаї важливого стратегічного партнера, вийшло на перший план. США застосували економічні санкції проти КНР, припинили візити на високих рівнях, тощо. З цього часу, аж до 2001 року, відносини між країнами були достатньо напруженими та нестабільними. Час від часу виникали проблемні питання, які заважали нормальному розвитку відносин. Вирішивши питання з прав людини під час зустрічі  голови КНР Цзян Цзэминь и президента США Б. Клинтон на самміті ООН 1993 р., країни відновили міжурядові візити на вищих рівнях, коли у 1995 р. у їх відносинах знову з’явилося напруження [3].

Незважаючи на заперечення уряду КНР, американська адміністрація погодилася на поїздку президента Республіки Тайвань Лі Денхуея в США, що заморозило відносини двох країн на самій нижчій точці протягом 16 років після встановлення дипломатичних відносин між ними. Відносини між державами отримали ще більш напружений характер під час бомбардування НАТО посольства Китаю в Белграді в травні 1999 року. Проте вже до кінця 1999 р. відносини стали поступово поліпшуватися, коли у квітні 2001 року відбувся так званий інцидент з островом Хайнань, коли винищувач КНР J-8 винищувач зіткнувся з розвідувальним літаком США EP-3.

Було широко поширена думка, що до зіткнення ЕР-3 виконував шпигунську місію щодо китайських збройних сил.

Лише після подій 9 вересня 2001 року, країни дійшли висновку, що їм потрібно кооперувати свої сили задля збереження миру у світі. Саме в цей час розпочинається новий етап у двосторонніх відносинах, котрий існує до сьогодні. Цьому етапові характерні динамічний та доволі  конструктивний розвиток стратегічних, економічних, військових, науково-технічних відносин між державами, набирання Китаєм все більших позицій у світі, та суперництво країн у багатьох сферах економіки. Безперечно, у цей період американо-китайські відносини досягають свого максимуму на сьогоднішній день.

Отже, після подій 11.09.2001 р. Китайська Народна Республіка запропонувала сильну підтримку у війні з тероризмом. Незабаром після 11 вересня, США і КНР почали контртерористичний діалог, що призвело до тісної співпраці не лише міждержавних, алей на регіональних рівнях.[4].

У даний період динамічно розвиваються економічні відносини. Започаткований у 2006 р. економічний діалог разом із стратегічним діалогом, започаткованим у 2005 р., призвів до справжнього прориву в американсько-китайських відносинах. Ці діалоги переросли у новий Стратегічний та Економічний Діалог, започаткований Б.Обамою у 2009 р. задля підняття відносин на більш високий рівень.

Слід зазначити, що у 2005 році КНР стала другим за обсягом торговим партнером США та утримує цю позицію до сьогодні. На сьогодні, Китай є найбільшим кредитором США, що дає змогу китайському уряду надавати власні умови.

Саме у цей час урядом США був сформульований новий підхід до американо-китайських відносин, так зване «стратегічне завірення», суть якого полягає у тому, що США не будуть заважати китайському сходженню до влади, якщо він, в свою чергу, погодиться на «мирне співіснування». США пішли на поступки КНР, щоб заручитися їх підтримкою у північно корейському та іранському питаннях. Проте, ці сподівання так і не здійснилися, тому Б. Обома пообіцяв прийняти у себе Далай-Ламу, що знову вивело проблему Тибету  передній план [5]. Проте ні проблема Тибету, ні знов проявлена на початку 2010 року проблема Тайваню, не змогли дестабілізувати відносини між Китаєм та США .

Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, ми можемо виділити ряд етапів у розвитку американо-китайских відносин. На сьогодні невирішеними між державами залишаються три основні проблеми: проблема Тайваню, проблема Тибету та проблема прав людини. Але усі вони не можуть завадити розвитку відносин між США та КНР, тому що обидві країни є безпосередньо першими стратегічними партнерами одна одної.

 

Список використаних джерел

1. Shanghai Communiquéе [Electronic resource].  Mode of access : http://www.taiwandocuments.org/communique01.htm.  Screen name.

2.  Joint Communiqué on the Establishment of Diplomatic Relations [Electronic resource]. Mode of access : http://www.taiwandocuments.org/communique02.htm.  Screen name.

3. Лукин  В.П. Место Китая в глобальной политике США / В.П. Лукин, Б.Н. Занегин, А.А. Нагорный и др. М. : Наука, 1997. 230 с.

4. Бжезинский З. Великая Шахматная Доска: Господство Америки и её стратегические императивы / З. Бжезинский. М. : Международные отношения, 2002.  353 с.

5.  The US-China Dialogue of the Deaf [Electronic resource].  Mode of access : http://www.project-syndicate.org/commentary/soros65/English.  Screen name.

Категорія: Зовнішня політика держав світу в умовах глобалізації | Дата: 25.02.2011
| Коментарі: 1
Всього коментарів: 1
1  
Вважаю, що стаття є досить цікавою. Насамперед, в ній досить чітко окреслюється протиречлива дінаміка відносин між США та КНР, яка характеризується зміною потеплень у відносинах на погіршення з приводу незмінно існуючих проблем двосторонніх відносин, таких як Тайвань, зіткнення інтересів в АТР. Хотів би додати, що взагалі однією з основних передумов до покращення відносин двох держав з кардинально різними політичними та соціально-економічними системами в 1970-х рр. безумовно є розрив відносин між КНР та СРСР, з приводу виникнення розрізненності в ідеологічних питаннях (неадикватна реакція Мао Дзедуна на десталінізацію в СРСР), через виникнення територіальних питаннь (конфлікт навколо о-ву Даманський в 1969 році) в 60-ті рр. 20 ст. Також посилилися відносини США та КНР після приходу до влади Сяопіня, який запровадив ринкові реформи, активно запозичував американські технології. Хочу також відмітити, що однією притчин напружності у відностинах між США та КНР є Мала Тайванська криза 1996 року, коли при спробі КНР повернути силовими методами Тайвань, який є союзником та сферою впливу США в регіоні, США розмістив у о-ву частини власного Тихоокеанського флоту, попередивши таким чином загрозу для безпеки союзника, загрози до власних інтересів в даному регіоні (приклад застосування США непрямого військового елементу превентивної дипломатії "демонстрація сили"). Якщо розглядати сучасне покращення у відносинах, то воно обумовлено досить поступковою політикою Б. Обами, який окрім зазначених і статті поступок фактично запропонував КНР розподіл відповідальності за підтримку міжнародного миру та безпеки, яку США несуть за часів доктрини Трумена 1947 року ( передача естафети від Велікобританії США). Але для КНР дана перспектива не є приємлимою, оскількі економіка держави, незважаючи на друге місце у світі, не є здатною до ролі подібної економіці США. Також Збройні сили КНР не зважаючи на 10 млн. кількість не є мобільними для проведення операцій з підтримки миру за межами власної держави, подібно США. Також КНР не бажає повторення помилок СРСР під час "холодної війни", яки не витримали конфронтації з США та їх союзниками. Більш того КНР більш вигідно грати на протиріччях США, РФ, Індії, ЄС, видігравати роль регіонального, але не глобального лідеру. Все ж таки на мій власний погляд, тісний альянс між США та КНР не може бути досить монолітним оскількі все ж таки регіон АТР, Південно-Східної Азії є традиційною сферою впливу США, їх союзників Японії, "Азійських тигрів", завдяки яким США є лідерами в даному регіоні, а КНР складає конкуренцію. Більш того позиція КНР є самостійною від впливу США навідміну від Японії, Південної Кореї та інших союзників в даному регіоні. На мій погляд можливо навіть поновлення економічного протистояння КНР, США в Південно-Азійському регіоні у випадку зміни Б.Обами республіканцями, які будуть виступати до відродження докризової могутності США.
P.S. А яким є твоє бачення перспектив американо-китайських відносин ?

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Istfak-MDU © 2008-2017