УДК
329.055.3(495)"1974/2010”(045)
НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ШВЕЙЦАРСЬКОГО
СОЮЗУ
Потес А.В.,
студентка IV курсу спеціальності "Міжнародні відносини”
Маріупольського державного університету
На сучасному етапі Швейцарія є однією з
країн з найбільш високим рівнем життя, тому її економіка,а отже й політика
тісно переплітаються з іншими країнами, бо є найбільш стабільними. Тому
актуальність цієї теми обумовлена інтересом світового суспільства до
Швейцарії,як до країни, що не є членом ЄС, але є ефективним гравцем у
європейській політиці.
Мета роботи - вивчити економічні
стимули Швейцарії до вступу в ЄС, переваги, яке отримає країна, з'ясувати її
можливості. На сьогоднішній день вони обмежуються тим, що країна має в своєму
розпорядженні декілька першокласних ТНК та інших потужних компаній, які і без
членства країни в ЄС за допомогою прямих інвестицій міцно зафіксували свою
присутність у просторі Союзу. Крім того, Швейцарія уклала з ЄС кілька сотень
спеціальних угод про співробітництво, які значною мірою компенсують потенційні
втрати від того, що Швейцарія залишається "за бортом" ЄС. Якщо додати
особливу тягу швейцарців до збереження багатовікового суверенітету і
нейтралітету країни (вона не входить навіть в ООН), то швидкої зміни їх
стриманого ставлення до ЄС навряд чи слід очікувати. Це можливе в
середньостроковій перспективі.
За всю історію існування Європейського
Союзу, Швейцарія лише в 1972 році підписала перші угоди в рамках цієї
співдружності. Після цієї події для Швейцарії створилася сприятлива і міцна
основа для реалізації чотирьох основних принципів:
1. Свободи руху товарів,
2. Руху капіталів,
3. Надання послуг
4. Міграції робочої сили.
На цій базі виникла зона вільної
торгівлі, були введені ліберальні режими для руху капіталів і послуг.
Незважаючи на це,все одно залишалися проблеми, пов'язані з вільним переміщенням
робочої сили. Потім послідувала ціла серія референдумів, що визначили характер
подальших відносин з ЄС.
Майже через два десятиліття після підписання
першої угоди між Швейцарією та ЄС було проведено всенародний плебісцит щодо
доцільності початку переговорів про умови вступу країни до Євросоюзу. Проти
проголосувало 50.4% населення. На кантональному рівні проти включення країни в
європейську інтеграцію висловлювалися 16 з 26 кантонів. В основі такого
неприйняття ЄС лежало побоювання можливої втрати державного суверенітету,
неминучих поступок з транзиту європейських вантажівок через країну, а головне -
необмеженої свободи для переміщення іноземної робочої сили. Позначилося цілком
певне розмежування між окремими групами кантонів.
Німецькомовне населення виступило в основному
проти, франко-мовне - за приєднання до ЄС. У результаті несхвалення початку
переговорного процесу країна опинилася в найменш сприятливих
торгово-економічних умовах в порівнянні з іншими європейськими країнами.
Особливо постраждало машинобудування. У розглянуті період часу на Євросоюз
доводилося близько 64% всього експорту країни і 80% імпорту. Настільки ж
суттєво на цей регіон орієнтовані прямі інвестиції.
У ситуації, що склалася, Швейцарія
прийняла рішення про зміну переговорної стратегії. 21 червня 1999 урядом було
підписано двосторонні секторні угоди з Євросоюзом з семи торгівельно-економічними
пунктами. У травні 2000 р. був проведений референдум щодо доцільності укладення
цих угод. Більшість населення (67.2%) схвалило цей крок. Проти виступили тільки
два кантону.
Всі підписані угоди забезпечили країні
три чверті всіх переваг, якими володіють держави - члени ЄС, але не змусили їх
до відповідних поступок. При цьому відсутній будь-який збиток державному
суверенітету. Всі чотири політичні партії, що входять до Федеральної ради, а
також основні фінансово-промислові та профспілкові об'єднання підтримали угоди.
У рамках підготовки цього документа Швейцарія спочатку склала каталог, що
містить шістнадцять найважливіших сфер взаємодії. Але Євросоюз дав згоду на
розгляд тільки семи. При цьому в чому то зацікавлений головним чином ЄС, а щось
більш вигідно для Швейцарії.
Факт прийняття угод оцінювався як
найважливіший крок до зближення з ЄС. Разом з тим багато аналітиків вважали, що
насправді це не тільки не збільшує шансів на схвалення населенням приєднання до
Євросоюзу, але навіть зменшує їх.
Ніким непередбачувані виявилися результати
на кантональному рівні. Ні в одному кантоні прибічники приєднання до ЄС не
набрали більшості голосів. Загальне невдоволення Євросоюзом пояснювалося рядом
причин. Перш за все, зросли побоювання щодо брюссельської бюрократії, яка стала
втручатися в суспільно-політичні процеси в країнах ЄС і нерідко на шкоду їх
національному суверенітету. Потенційна загроза вбачалася у неминучому
збільшенні обсягів "фінансової повинності" у зв'язку майбутнім
розширенням ЄС на Схід Європи. Прагматичним жителям альпійської республіки така
благодійність явно не до смаку. Вони вважають, що відзначається тенденція, коли
до Євросоюзу прагнуть вступити "бідні і проблемні країни", а
процвітаючі і стабільно влаштовані не поспішають інтегруватися. До того ж
багато швейцарців вважають, що формальне приєднання до ЄС мало що змінить,
оскільки вже діють багато переваги участі в зоні вільної торгівлі. До схваленню
початку нового переговорного процесу не закликали ні уряд, ні парламент. І,
незважаючи на те, що вступ до ЄС є довгостроковою метою Федеральної ради,
останній навів такі причини, через які він не схвалює пропозицію ЄС:
По-перше, ініціатива суперечить
розподілу політичної влади, викладеної у швейцарській конституції. Згідно з
існуючими законами, це функція Федеральної Ради вирішувати, коли і з якого
приводу вступати в переговори з іншими країнами. Ці правила витримали
випробування часом і повинні зберігатися надалі.
По-друге, дана ініціатива - це спроба
форсувати переговори про вступ. Вони не повинні проходити у стислі терміни.
Примушуючи ФС вступити в переговори негайно, ініціатива не бере до уваги
поточний стан справ, як у зовнішній, так і у внутрішній політиці країни. Передчасні, поспішні рішення можуть
загрожувати успішному процесу вступу.
По-третє, уряд підкреслює, що воно не
виступає закоренілим супротивником інтеграції, але вважає, що поки для цього в
країні не склалися необхідні передумови. Федеральна Рада дотримується думки, що
несхвалення даної пропозиції не означає, відмова Швейцарії вступити в ЄС у
майбутньому. Це всього лише «ні», сказане даній пропозиції. Така постановка
питання з задоволенням була сприйнята в Брюсселі, оскільки з'явилася надія на
позитивну відповідь пізніше.
Результатами референдуму Швейцарія
підтвердила основні моменти інтеграційної політики у себе в країні:
-у короткостроковому плані уряд буде
орієнтуватися на підписані в 1999 році сім двосторонніх секторальних угод;
-у середньостроковому плані пріоритет
буде відданий другому пакету двосторонніх угод;
-у довгостроковому плані метою
Конфедерації є вступ Швейцарії в Європейський Союз.
Результати референдуму показали так
само що Швейцарія зможе більш ефективно захищати свої інтереси, перебуваючи в
Євросоюзі, а не за його межами. "На сьогоднішній день у країн існують
проблеми, вирішувати які можна лише шляхом співробітництва, а не
поодинці".
Список використаних джерел
1. Швейцария и ЕС [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://emigration.russie.ru/news/5/5588_1.html.
2. Switzerland – European Union relations [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://en.wikipedia.org/wiki/Switzerland.
3. Switzerland – European Union [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
www.umbricht.ch/pdf/CH_EU-E.pdf.
4. Станет ли
Швейцария членом ЕС? [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.k2kapital.com/news/293645.
5. Место Швейцарии в экономике Европы [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://revolution.allbest.ru/international/00184597.
6. Юданов Ю.
Швейцария и Евросоюз: трудные поиски партнёрства // Мировая экономика и
международные отношения. — 2002. — № 2.
7. Денисюк В.
Опыт двусторонних соглашений Швейцария-ЕС и выводы для европейских стран СНГ //
Общество и экономика. 2003. — № 1.
8. Минеев А. В.
Швейцария. Остров посреди Европы размывается // Политика и время. 2001. — № 11
.
9. Прибытков
К. Отношения Швейцарии с Евросоюзом // Международная жизнь. 2001. — №
11.
10. Швейцария вступит в Евросоюз, но не сейчас // Политика и время. — 2003. — №. 7-8.
11. Шенген, ЕС и другие договоры стран Европы // Политика и время. 2002. — № 4.
|