Історичний факультет МДУ   Вхід для зареєстрованих учасників





Найбільш обговорювані доповіді

[21.02.2011]
ПРЕВЕНТИВНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
[02.03.2011]
РЕГІОНАЛЬНИЙ ПАТРІОТИЗМ ДОНБАСУ НА ПРОТИВАГУ УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛІЗМУ (НА ОСНОВІ МАТЕРІАЛІВ ДОНЕЦЬКОЇ ПРЕСИ)
[26.02.2011]
МИРОТВОРЧІСТЬ В СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
[25.02.2011]
ГЕОПОЛІТИЧНЕ СУПЕРНИЦТВО ІРАНУ І США В БЛИЗЬКОСХІДНОМУ РЕГІОНІ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ІРАНСЬКОЇ ЯДЕРНОЇ ПРОГРАМИ
[05.03.2011]
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА СКЛАДОВА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ФРН
» Статті » Зовнішня політика держав світу в умовах глобалізації

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ШВЕЙЦАРСЬКОГО СОЮЗУ

УДК 329.055.3(495)"1974/2010”(045)

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ШВЕЙЦАРСЬКОГО СОЮЗУ

Потес А.В.,

студентка IV курсу спеціальності "Міжнародні відносини” Маріупольського державного університету

 

На сучасному етапі Швейцарія є однією з країн з найбільш високим рівнем життя, тому її економіка,а отже й політика тісно переплітаються з іншими країнами, бо є найбільш стабільними. Тому актуальність цієї теми обумовлена інтересом світового суспільства до Швейцарії,як до країни, що не є членом ЄС, але є ефективним гравцем у європейській політиці.

Мета роботи - вивчити економічні стимули Швейцарії до вступу в ЄС, переваги, яке отримає країна, з'ясувати її можливості. На сьогоднішній день вони обмежуються тим, що країна має в своєму розпорядженні декілька першокласних ТНК та інших потужних компаній, які і без членства країни в ЄС за допомогою прямих інвестицій міцно зафіксували свою присутність у просторі Союзу. Крім того, Швейцарія уклала з ЄС кілька сотень спеціальних угод про співробітництво, які значною мірою компенсують потенційні втрати від того, що Швейцарія залишається "за бортом" ЄС. Якщо додати особливу тягу швейцарців до збереження багатовікового суверенітету і нейтралітету країни (вона не входить навіть в ООН), то швидкої зміни їх стриманого ставлення до ЄС навряд чи слід очікувати. Це можливе в середньостроковій перспективі.

За всю історію існування Європейського Союзу, Швейцарія лише в 1972 році підписала перші угоди в рамках цієї співдружності. Після цієї події для Швейцарії створилася сприятлива і міцна основа для реалізації чотирьох основних принципів:

1. Свободи руху товарів,

2. Руху капіталів,

3. Надання послуг

4. Міграції робочої сили.

На цій базі виникла зона вільної торгівлі, були введені ліберальні режими для руху капіталів і послуг. Незважаючи на це,все одно залишалися проблеми, пов'язані з вільним переміщенням робочої сили. Потім послідувала ціла серія референдумів, що визначили характер подальших відносин з ЄС.

Майже через два десятиліття після підписання першої угоди між Швейцарією та ЄС було проведено всенародний плебісцит щодо доцільності початку переговорів про умови вступу країни до Євросоюзу. Проти проголосувало 50.4% населення. На кантональному рівні проти включення країни в європейську інтеграцію висловлювалися 16 з 26 кантонів. В основі такого неприйняття ЄС лежало побоювання можливої втрати державного суверенітету, неминучих поступок з транзиту європейських вантажівок через країну, а головне - необмеженої свободи для переміщення іноземної робочої сили. Позначилося цілком певне розмежування між окремими групами кантонів.

Німецькомовне населення виступило в основному проти, франко-мовне - за приєднання до ЄС. У результаті несхвалення початку переговорного процесу країна опинилася в найменш сприятливих торгово-економічних умовах в порівнянні з іншими європейськими країнами. Особливо постраждало машинобудування. У розглянуті період часу на Євросоюз доводилося близько 64% всього експорту країни і 80% імпорту. Настільки ж суттєво на цей регіон орієнтовані прямі інвестиції.

У ситуації, що склалася, Швейцарія прийняла рішення про зміну переговорної стратегії. 21 червня 1999 урядом було підписано двосторонні секторні угоди з Євросоюзом з семи торгівельно-економічними пунктами. У травні 2000 р. був проведений референдум щодо доцільності укладення цих угод. Більшість населення (67.2%) схвалило цей крок. Проти виступили тільки два кантону.

Всі підписані угоди забезпечили країні три чверті всіх переваг, якими володіють держави - члени ЄС, але не змусили їх до відповідних поступок. При цьому відсутній будь-який збиток державному суверенітету. Всі чотири політичні партії, що входять до Федеральної ради, а також основні фінансово-промислові та профспілкові об'єднання підтримали угоди. У рамках підготовки цього документа Швейцарія спочатку склала каталог, що містить шістнадцять найважливіших сфер взаємодії. Але Євросоюз дав згоду на розгляд тільки семи. При цьому в чому то зацікавлений головним чином ЄС, а щось більш вигідно для Швейцарії.

Факт прийняття угод оцінювався як найважливіший крок до зближення з ЄС. Разом з тим багато аналітиків вважали, що насправді це не тільки не збільшує шансів на схвалення населенням приєднання до Євросоюзу, але навіть зменшує їх.

Ніким непередбачувані виявилися результати на кантональному рівні. Ні в одному кантоні прибічники приєднання до ЄС не набрали більшості голосів. Загальне невдоволення Євросоюзом пояснювалося рядом причин. Перш за все, зросли побоювання щодо брюссельської бюрократії, яка стала втручатися в суспільно-політичні процеси в країнах ЄС і нерідко на шкоду їх національному суверенітету. Потенційна загроза вбачалася у неминучому збільшенні обсягів "фінансової повинності" у зв'язку майбутнім розширенням ЄС на Схід Європи. Прагматичним жителям альпійської республіки така благодійність явно не до смаку. Вони вважають, що відзначається тенденція, коли до Євросоюзу прагнуть вступити "бідні і проблемні країни", а процвітаючі і стабільно влаштовані не поспішають інтегруватися. До того ж багато швейцарців вважають, що формальне приєднання до ЄС мало що змінить, оскільки вже діють багато переваги участі в зоні вільної торгівлі. До схваленню початку нового переговорного процесу не закликали ні уряд, ні парламент. І, незважаючи на те, що вступ до ЄС є довгостроковою метою Федеральної ради, останній навів такі причини, через які він не схвалює пропозицію ЄС:

По-перше, ініціатива суперечить розподілу політичної влади, викладеної у швейцарській конституції. Згідно з існуючими законами, це функція Федеральної Ради вирішувати, коли і з якого приводу вступати в переговори з іншими країнами. Ці правила витримали випробування часом і повинні зберігатися надалі.

По-друге, дана ініціатива - це спроба форсувати переговори про вступ. Вони не повинні проходити у стислі терміни. Примушуючи ФС вступити в переговори негайно, ініціатива не бере до уваги поточний стан справ, як у зовнішній, так і у внутрішній політиці країни.   Передчасні, поспішні рішення можуть загрожувати успішному процесу вступу.

По-третє, уряд підкреслює, що воно не виступає закоренілим супротивником інтеграції, але вважає, що поки для цього в країні не склалися необхідні передумови. Федеральна Рада дотримується думки, що несхвалення даної пропозиції не означає, відмова Швейцарії вступити в ЄС у майбутньому. Це всього лише «ні», сказане даній пропозиції. Така постановка питання з задоволенням була сприйнята в Брюсселі, оскільки з'явилася надія на позитивну відповідь пізніше.

Результатами референдуму Швейцарія підтвердила основні моменти інтеграційної політики у себе в країні:

-у короткостроковому плані уряд буде орієнтуватися на підписані в 1999 році сім двосторонніх секторальних угод;

-у середньостроковому плані пріоритет буде відданий другому пакету двосторонніх угод;

-у довгостроковому плані метою Конфедерації є вступ Швейцарії в Європейський Союз.

Результати референдуму показали так само що Швейцарія зможе більш ефективно захищати свої інтереси, перебуваючи в Євросоюзі, а не за його межами. "На сьогоднішній день у країн існують проблеми, вирішувати які можна лише шляхом співробітництва, а не поодинці".


Список використаних джерел

1. Швейцария и ЕС [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://emigration.russie.ru/news/5/5588_1.html.

2. SwitzerlandEuropean Union relations [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://en.wikipedia.org/wiki/Switzerland.

3. SwitzerlandEuropean Union [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.umbricht.ch/pdf/CH_EU-E.pdf.

4. Станет ли Швейцария членом ЕС?  [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.k2kapital.com/news/293645.

5. Место Швейцарии в экономике Европы [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://revolution.allbest.ru/international/00184597.

6. Юданов Ю. Швейцария и Евросоюз: трудные поиски партнёрства // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — 2.

7. Денисюк В. Опыт двусторонних соглашений Швейцария-ЕС и выводы для европейских стран СНГ // Общество и экономика. 2003. — 1.

8. Минеев А. В. Швейцария. Остров посреди Европы размывается // Политика и время. 2001. — 11 .

9. Прибытков К. Отношения Швейцарии с Евросоюзом // Международная жизнь. 2001. — № 11.

10. Швейцария вступит в Евросоюз, но не сейчас // Политика и время. — 2003. — . 7-8.

11. Шенген, ЕС и другие договоры стран Европы // Политика и время. 2002. — № 4.

Категорія: Зовнішня політика держав світу в умовах глобалізації | Дата: 25.02.2011
| Коментарі: 1
Всього коментарів: 1
1  
На мій погляд дана стаття досить чітко обгрунтовує причин, які стримують євроінтеграцію Швейцарії, серед яких важливою в статті вважається суспільна думка, т.з. "страхи" які відображаються у результатах референдумів. Але не можна казати, що Швейцарія займає зовсім ізоляціоністську позицію. Фактом є те, що "10 сентября 2002 г. Швейцарская Конфедерация официально вступила в ООН, став ее 190-м членом", згідно http://www.swissworld.org/ru/politika/vneshnjaja_politika/mezhdunarodnye_organizacii/. Також, згадані в статті вигідні угоди з ЄС створюють і так досить тісні контакти з даною організацією. Також Швейцарія є членом опозіційної ЄС в свій час ЄАВТ, створеної Великобританією в 1959 році. Саме тому членство в ЄС залишається перспективою. Але в мене є запитання. Чи вплинула якимось чином світова економічна криза на євроінтеграцію Швейцарії ?

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Istfak-MDU © 2008-2017