Історичний факультет МДУ   Вхід для зареєстрованих учасників





Найбільш обговорювані доповіді

[21.02.2011]
ПРЕВЕНТИВНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
[02.03.2011]
РЕГІОНАЛЬНИЙ ПАТРІОТИЗМ ДОНБАСУ НА ПРОТИВАГУ УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛІЗМУ (НА ОСНОВІ МАТЕРІАЛІВ ДОНЕЦЬКОЇ ПРЕСИ)
[26.02.2011]
МИРОТВОРЧІСТЬ В СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
[25.02.2011]
ГЕОПОЛІТИЧНЕ СУПЕРНИЦТВО ІРАНУ І США В БЛИЗЬКОСХІДНОМУ РЕГІОНІ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ІРАНСЬКОЇ ЯДЕРНОЇ ПРОГРАМИ
[05.03.2011]
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА СКЛАДОВА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ФРН
» Статті » Зовнішня політика України на сучасному етапі

ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯ МУСУЛЬМАНСЬКОЇ ГРОМАДИ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ

УДК 323.1(477):297.1(043)

ПРОБЛЕМА ПОЛІТИЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯ МУСУЛЬМАНСЬКОЇ ГРОМАДИ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ

Журавель К.,

студентка ІІ курсу спеціальності «Міжнародні відносини» Маріупольського державного університету

 

Україна, як і багато сучасних країн є досить полікультурною, поліетничною та полірелігійної державою. Це обумовлено іі багатовіковою та яскравою історією.

Історія Ісламу в Україні має глибоке коріння. Місцеві народи вперше почули про мусульман і їх релігію від купців, що приїздили по торгівельних справах, з арабських і східних країн ще на зорі виникнення Київської Русі. З часом між державами почали встановлюватися тісні торгівельні і дипломатичні зв'язки,які тривають і на сучасному етапі. Згідно історичним даним перші мусульманські поселення в Києві з'явилися в XIII столітті. За останні два столітті кількість мусульманської громади підвищилась.

За період з 2001р.( рік, коли останній раз проводили перепис населення ) до 2011 р.  данні про кількість мусульманської громади змінювались, через популярязіцію євроінтеграції.

Зараз відсоток мусульманської громади на території України займає 0,9%, приблизно 2 млн. чоловік[2]. В Україні серед мусульман чітко перевищує  ведуча етнічна група кримських татар, яка розташована в Криму, Херсонській та Запорожськіх областях.

Друга за численністю етнічна група це волго-уральскі татари приблизно 0,15%,або 87 тис.[2], розташовані  в Донецькій, Луганській та Херсонській області. У Донбасі найбільш помітна група впливових бізнесменів, фактором цього успіху стає збереження своєї етноконфессиальної меншини на території України. Треба відмітити, що волго - уральскі меншини з’ явились з кінця ХІХ – початку  ХХІ ст. в период інтенсивної індустріалізцаї Донбассу і поповнювались новими мігрантами у период розквиту, та розвитку цього регіону.

Численність башкірців та азейбаржанців є досить нестабільними тому що їх відсоток постійно змінюється, особливо з периоди 1998 до 2001 кільксть азейборжанці стала 22,2%[2], вони проживают у крупних містах України, це Донецьк, Луганськ, Николаїв, Херсон, та деякі міста  Киівської області. Численність арабів за переписом є 6575 чоловік, яі теж проживают у Крпних містах держави, більшість проживає у столиці. Таким чином за переписом населення у 2001 році можна побачити підвишення численності мусульманських меншин.

Як і країни Европи, Україна відноситься до держав, які мають своє корінне мусульманське населення. Іслам на территорії Украни має більш ніж тісячирічну історію. У сучаному світі

мусульманські громади активно розвиваються, але мають ряд проблем щодо дотримання  своїх релігійних нормта соціальних норм. В Україні офіційно діють п’ять зареєстрованих центрів: Духовне Керування мусульман України, Духовне Керування мусульман Криму, Духовний Центр мусульман України, релігійне керування незалежних мусульманських громад України "киевский муфтият" і Духовне Керування мусульман України "УММА"[4]. Але між ними не має соглосування і це призодить до різноманітних векторів управління на территорії релігійного простіру України. Нецентралізоване управління призводить до різноманітних суточок між групами.

Як правило мусульманськи меншини функціонують у межах законодавтсва, визнають українську державність, але разом з тим що не мають єдиногго духовного центру, між ними завжди є боротьба за лідерство різномантними шляхами. Вони привертають до цього увагу політики, пресси. Вирішують у своєму кругу цю проблему за допомогою будівництво мічетей, для прихожан, предоставлення спонсорської допоги для розвинення та інш. Це може призвести до підірвання авторітету, політичної влади України, якщо не надати нележної уваги до цього питання.

На территорії України у мусульман виникають ряд причин несоблюдіння релігійних норм:

-  неможливо здійснювати молитву на робочому місті;

-  п’ятниця є робочим днем і неможливо здійснювати молитву, яка є дуже важливою;

-  на території України не має халяль – промисловості, спеціалізованої продукції для мусульман;

-  у городах де проживають мусульмани, або немає мечетей, або їх не достатньо для здійснення молитви;

-  школа ісламу не викладається;

- нерівноправність надання уваги державними структурами представників православної та мусульманської духовності в офіційних  заходах[3].

Усі ці фактори защемляють права мусульманських громад, на їх думку. З української державної точки зору, треба сказати, що взагалі існують офіційні розпорядження, щодо розвитку мусульманських меншин:

-  про будівництво мечетей, але за частні кошті, ні за бюджетні;

-  написання закону „ Про установлення святкових днів для громадян Криму від 26 березня 1993 р.[2]

Також за статтею 23 Конституції України „ Кожна людина має право на вільний розвиток особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всеобічний розвиток її особистості ”[4].

Негативного ставлення до мусульманської громади на території України не має, але велике переселення до України мусульман в умовах навіть євроінтеграції не є на користь ні Україні ні Європейським країнам і на це є ряд певних умов, які виникають знов через релігію.

Питання постає у тому, що через свою релігійність та повагу  до корану, кожна сім’я повинна мати стількі дітей, скільки зможе прокормити, але не кожна дитина, має належну освіту, це затримує розвиток суспільства у цілому. Особливо вісокоосвітність Європи, де роблять усе для розвитку науки. В світі відношення досить неоднозначне до мусульманських меншин, але якщо Україна націлено рухається до інтеграції в європейський союз, то їй слід переймати і принципи пошани до різних культур, адже Європа - це не лише регіон політичної співпраці, це і система духовних цінностей, гуманізму, пошани до прав людини і їх культурної орієнтації, тому якщо ми хочемо стати частиною цієї системи, необхідно переймати такий позитивний досвід з інших країн.

У висновку для даної проблематики треба сказати, що відношення українського суспільства до мусульманських меншин є досить терпимим явищем, але існують окремі випадки агресії, щодо кольору шкіри, або одягу. Демократизація суспільної практики в Україні безумовно полегшили духовне й культурне життя мусульманських громад, що сприяють відродженню в нових умовах. Але не треба забувати, що окрім політичного направляння  може  існувати не стабільна ситуація у внутрішній політиці держави.

 

Список використаних джерел

1.  Итоги переписи населения Украины 2001 года [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://demoscope.ru/weekly/2004/0173/analit05.php.

2.   Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями згідно із Законом України „Про внесення змін до Конституції України”. — Харків : Весна, 2007. — С. 4—6.

3.  Становление украинской уммы: проблемы и перспективы [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://islam.in.ua/.

4. Этноконфессиональный аспект ислама: украинский контекст [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://revolution.allbest.ru/religion/00056296_0.html.

Категорія: Зовнішня політика України на сучасному етапі | Дата: 09.03.2011
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Istfak-MDU © 2008-2017