Історичний факультет МДУ   Вхід для зареєстрованих учасників





Найбільш обговорювані доповіді

[21.02.2011]
ПРЕВЕНТИВНА ДИПЛОМАТІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
[02.03.2011]
РЕГІОНАЛЬНИЙ ПАТРІОТИЗМ ДОНБАСУ НА ПРОТИВАГУ УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛІЗМУ (НА ОСНОВІ МАТЕРІАЛІВ ДОНЕЦЬКОЇ ПРЕСИ)
[26.02.2011]
МИРОТВОРЧІСТЬ В СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
[25.02.2011]
ГЕОПОЛІТИЧНЕ СУПЕРНИЦТВО ІРАНУ І США В БЛИЗЬКОСХІДНОМУ РЕГІОНІ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМИ ІРАНСЬКОЇ ЯДЕРНОЇ ПРОГРАМИ
[05.03.2011]
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА СКЛАДОВА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ФРН
» Статті » Зовнішня політика держав світу в умовах глобалізації

АСЕАНІВСЬКИЙ ВЕКТОР ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЯПОНІЇ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В АТР

УДК 327(52:5-672)(045)

АСЕАНІВСЬКИЙ ВЕКТОР ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЯПОНІЇ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕГІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В АТР

Іванець Т. М.,

студентка ОКР Магістр спеціальності «Міжнародні відносини» Маріупольського державного університету

 

У 60-ті рр. ХХ ст. Японія виходить на друге місце по економічному розвитку серед країн капіталістичного світу. Серед представників японської політичної еліти починають активізуватися ідеї щодо приведення політичної ваги країни у відповідність до її економічного положення. Знову розробляються пан-японські геополітичні концепції, відповідно до яких Японія має стати на чолі інтеграційних процесів в Азії. Серед них наступні: «Тихоокеанське об’єднання» 1959 р., «Тихоокеанська зона вільної торгівлі» 1965 р., «Організація Азіатсько-Тихоокеанської сфери співпраці» 1967 р. Прем’єр-міністр Сато у 1969 р. виступає з ідеєю об’єднати Східну, Південно-Східну Азію та Тихоокеанську зону в єдине Тихоокеанське співтовариство на чолі з Японією. Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. цю ініціативу продовжив прем’єр-міністр Т. Мікі, який створив спеціальну групу для розробки основних засад майбутнього Тихоокеанського співтовариства. 

Спроба Японії очолити інтеграційні процеси в Азії (навіть в рамках теорії) викликала незадоволення в країнах регіону як на офіційному рівні так і серед населення, що проявилося в антияпонський виступах та обвинувачення у поверненні Японії до мілітаризму. Тому вже у першій половині 80-х рр. ХХ ст. офіційний Токіо переглянув свій підхід до цього питання. Прем’єр-міністр Накасоне під час своїх візитів до ряду країн Південно-Східної Азії у 1983 р. висказав думку про те, що ініціатива щодо інтеграційних процесів  в регіоні має йти від країн Південно-Східної Азії. Ядром має виступити Асоціація Південно-Східної Азії, створена в 1967 р. Таким чином, Японія мала вирішити проблему антияпонських настрої. На чолі інтеграційних процесів стає АСЕАН, яка жодною країною не сприймається як «агресор»,  а Японія отримує політичний вплив через АСЕАН за допомогою економічних важелів [1].

Впродовж 70-х рр.. політичні кола Японії проводили цілеспрямований курс на підвищення власної економічної ролі в цьому регіоні. Близь 30% Офіційної допомоги розвитку Японії у 60-80-х рр..відводилося саме країнам АСЕАН. У 1977 р. був створений форум Японія – АСЕАН. Метою японського керівництва було поставити політичні режими та економіки цих країн в залежність від Японії, і потім контролювати інтеграційні процеси в регіоні руками АСЕАН.  Подібної стратегії Японія притримувалася і впродовж 90-х рр. ХХ ст. Одним з її продуктів став Асеанівський регіональний форум - АРФ.  Японія відіграла суттєву роль у його створенні в 1994 р., однак не взяла на сере керівну роль. Той факт, що АРФ очолила регіональна організація АСЕАН, яка не мала глобальних амбіцій, дозволив об’єднати ключових регіональний гравців, які мали між собою суттєві протиріччя, таких як Японія, Китай, Росія. Це було б не можливо, як би на чолі стояла Японія [3; с. 28]. 

У 90-ті рр. ХХ ст. Японія продовжує нарощувати обсяги  своїх інвестицій в країни АСЕАН, зростає товарообіг. Вигідною для Японії з політичної точки зору стала економічна криза 1997-1998 рр. Захід виявився байдужим до азійських проблем.  Японія ж надала допомогу країнам АСЕАН у розмірі майже 50 мільярдів доларів, що дозволило країнам Південно-Східної Азії вже у 1999р. почати виходити з кризи. Це сприяло росту рейтингу Японії у країнах АСЕАН.  В результаті  в Ханойському плані 2000р. було проголошено, що країни АСЕАН будуть підтримували намагання Японії стати  постійним членом Ради Безпеки ООН. Тобто, Японія нарешті  зламала недовіру з боку країн АСЕАН, що давало їй змогу в майбутньому більш активно діяти в регіоні і не озиратися кожного разу.

Однак, на цей час реальну конкуренцію для регіонального  лідерства Японії починає складати Китай, і тому інтеграційні процеси продовжують розвиватися на площадці АСЕАН. В 1997 р. з’являється новий формат співпраці АСЕАН+3 (Японія, Китай, Південна Корея), який охоплює 20 основних сфер співробітництва. У 2005р. формується Східно-Азіатський саміт – АСЕАН+6 (долучаються Індія, Нова Зеландія, Австралія). В цих умовах економічна складова у співпраці з АСЕАН, як важіль політичного впливу на Асоціацію,  залишається для Японії дуже важливою. У 2008 р. Японія підписує договір про економічну співпрацю з АСЕАН (до цього були лише договори з окремими країнами), тобто виводить економічні відносини з Асоціацією на більш високий рівень.

У 2009 р. прем’єр-міністр Японії Хатояма виказує ідею щодо створення Східно-Азіатського Співтовариства за ініціативи Японії. Це була перша подібна ініціатива японської держати після антияпонських виступів в 60-70-х рр. ХХ ст. Японська ініціатива цього разу не викликала такої негативної реакції як колись [2].

Однак необхідно зазначити, що в сьогоднішній ситуації у Японії не має шансів створити регіональне об’єднання під своїм реальним керівництвом. Китай зараз є тією силою, яка претендує не лише на регіональне лідерство, але й на світове. Створити об’єднання, де головну скрипку поділили б між собою Китай та Японія, при тому стані справ, що склався, не можливо – дуже багато перехресних інтересів та амбіцій. Саме тому інтеграційне об’єднання в азійському регіоні реально створити лише поставив у центр інтеграційних процесів третю силу. Цією силою може стати АСЕАН.  Асоціація підтримує тісні відносини з регіональними лідерами, має досвід в інтеграції та структури, в рамках яких вже сьогодні ефективно взаємодіють найвпливовіші азіатські держави. Тобто, для Японії сьогодні АСЕАН - це не просто партнер, але й  можливість реалізувати японські інтеграційні ініціативи та вплинути ситуацію в регіоні. Підтвердження цьому ми можемо знайти в Дипломатичних блакитних книгах Японії, де визначаються засади та напрямки зовнішньої політики країни. Саме там азіатський вектор, а особливо всебічна співпраця з АСЕАН, вже багато років визначається як стратегічна.

 

Список використаних джерел

1.      Владимиров В. Безопасность в АТР: проблемы и перспективы [Электронный ресурс] / В. Владимиров. — Режим доступа : http://www.rau.su/observer/N27_93/27_05.HTM. — Название с экрана.

2.      Кистанов В. Внешняя политика кабинета Хатоямы [Электронный ресурс] / В. Кистанов. — Режим доступа : http://www.japan-assoc.ru/fileadmin/user_upload/20091202-Tezisy.doc. — Название с экрана.

3.      Маштибей В. АСЕАН – зміна принципів / В. Маштибей // Зовнішні справи. — 2008. — № 9. — С. 27—30.

4.      Chairman’s Statement The 10th ASEAN Plus Three Foreign Ministers Meeting, 22 July 2009, Thailand [Electronic resource]. — Mode of access : http://www.aseansec.org/21832.htm. — Title from the sreen.

Категорія: Зовнішня політика держав світу в умовах глобалізації | Дата: 02.03.2011
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright Istfak-MDU © 2008-2024